СЛІПАК

СЕЗОН БЕЗ СЛІПАКА 
Скільки писано-сказано про те, як позбавитися цієї напасті на да-чах-городах, але поки їх там менше не стало. У нас же на дачі зникли повністю! У зв'язку з цим дозвольте додати і свій п'ятак у скарбничку цінного досвіду.

С
ліпак на нашу дачу прийшов два сезони тому, від сусідів, як за ла¬зерною указкою, з дальнього кута ді¬лянки, взявши точний курс на готову до збирання грядку з великою морк¬вою. Ганчірки і відра води із найбільш смердючими хімікатами, які я заштов¬хував йому в нору в «зоні виробництва робіт», грандіозні повені, що влашто¬вували для нього в дні подачі води на дачах, не збили його ані на сантиметр збік від курсу на моркву. На самій гряд¬ці довелося піти на крайність і в його нори заштовхувати і герметизувати ганчірки, просочені... ефіром для нар¬козу! До грядки було ризиковано піді¬йти за п'ять метрів у безвітряну погоду, не ризикуючи звалитися в байдужому сні, але сліпак за тиждень залишив нам над землею лише зелені султанчики листя. Мало того, морква йому, ма¬буть, настільки сподобалася, що він вирішив і на зимівлю влаштуватися на нашій ділянці, що стало зрозуміло по величезній купі піску, яку він виштовхав на поверхню, влаштовуючи собі під¬земні спальні та сховища. Тим більше що моркви вже припас чимало! Висно¬вок перший: екологічна чистота для нього - справа десята, був би харч по¬близу.
А поблизу він, звичайно, знайшов багаторічні кущі топінамбура вздовж 20 метрів паркану і багатий квітник із тигровими ліліями. Як стало зрозуміло зже навесні, всі бульби топінамбура і цибулини лілій теж опинилися в його запасах, а я тільки провалювався нога¬ми в порожнини на місці красунь-лілій. у сумі за вагою - це набагато більше 50 кг свіжих продуктів на зиму на одне зліпе ненажерливе створіння.
Прошу вибачення, що не роз'яснив іічого, забуваючи, що така «радість», ік сліпаки, водиться далеко не скрізь, інші читачі можуть його і не знати «в збличчя». А це «обличчя» виглядає як

.
горизонтальний рудий клин із потуж¬ними різцями-розпушувачами попе¬реду. У поєднанні з міцними лапами-лопатами - це метрополітенівський прохідницький комплекс у мініатюрі, не інакше! Потужний настільки, що по території дач і ділянок може десятки метрів ходів прокладати, не викида¬ючи землю назовні, а просто розсо¬вуючи землю і вдавлюючи її в стінки своїх ходів! І розмірами, і потужністю - як три-чотири кроти «в одному агре¬гаті», тільки піщано-рудого забарв¬лення.
Терпець нам урвався давно, але ре¬альних варіантів рішення не залиша¬лося. Майже випадково погляд в Ін-тернеті впав на пропонований на сай¬ті «кротолякальник». Ризик був вели¬кий: адже і халтури скрізь із надлиш¬ком, та й сліпак за розмірами і звич¬кам - далеко не кріт. Тільки й того, що спосіб життя трохи схожий. Але ри¬зикнули і незабаром отримали по¬штою сорокасантиметровий «цвях» із сірої пластмаси з шестигранною головкою-кришкою.
Встановили. Розташований поблизу кущ лілейника, видно з переляку, абсо¬лютно відмовився відростати по весні, а присутність сліпака, як і раніше, була відчутна на ділянці. Переставив ближ¬че до його «зимової резиденції». Що тут почалося! Сліпак нікуди не йшов, але всю землю навколо закопаного «кротолякальника» буквально зорав. Хотів вже було писати продавцям «кро¬толякальника» прохання надіслати ін¬струкцію, зрозумілу і для сліпака, бо він ніяк не второпає, що йому треба ля¬катися цього виробу і йти подалі, але не встиг написати. Виявляється, тер¬пець сліпакові вже уривався, він силь¬но нервував, але не хотів йти від добре обжитого місця із великими запасами провіанту. Зник у невідомому напрям¬ку, і поки що все літо - ніяких ознак його діяльності навіть на сусідніх да¬чах. Але кротолякальники в землі ми залишили, тільки поміняли батарейки, що потекли. Мало чого у сліпака на думці!
http://content.foto.... width='600' height='512' border='0' alt='' style='border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px; border-style: initial; border-color: initial; '>
Ніколи не чув про такого звіра. І що сподобалося-написано з гумором.